Genesis 29

І склав Яків обі́тницю, говорячи: „Коли Бог буде зо мною, і буде мене пильнувати на цій дорозі, якою ходжу́, і дасть мені хліба їсти та одежу вдягнутись, 1і я з миром вернуся до дому батька свого, то Госпо́дь буде мені Богом, 2і цей камінь, що я поставив за пам'ятника, буде домом Божим. І зо всього, що даси Ти мені, я, — щодо десятини, — дам десятину Тобі!“ 3

Яків працює Лава́нові за жінок

4І зібрався Яків, і пішов до кра́ю синів Кедему. ▼

▼Кедем — схід.

5І побачив, — аж ось криниця в полі, і ото там три отарі лежали біля неї, бо з тієї криниці напувають стада́. А на отворі криниці лежав великий камінь. 6І збирались туди всі стада, і скочували каменя з отвору криниці, і напоювали отару, і привалювали каменя на отвір криниці знов на його місце. 7І сказав до пастухів Яків: „Браття мої, звідкіля ви?“ А ті відказали: „Ми з Харану“. 8І сказав їм: „Чи ви знаєте Лавана, сина ▼

▼Тут „сина“ — онука.

Нахорового?“ І відказали: „Знаємо“. 9І сказав їм: „Чи гаразд із ним?“ І відказали: „Гаразд. А ось Рахі́ль, ▼

▼Рахіль — овечка.

дочка його, приходить з отарою“. 10І сказав: „Тож іще багато дня, не час зганяти худобу. Напійте отару, та йдіть пасіть“. 11А вони відказали: „Не можемо, аж поки не будуть зігнані всі стада, і не відкотять каменя з отвору криниці, — тоді понапуваємо отару“. 12Іще він говорив із ними, аж ось приходить Рахі́ль з отарою батька свого, бо була вона пастушка. 13І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата матері своєї, та отару Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з отво́ру криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї. 14І поцілував Яків Рахіль, і підніс свій голос, і заплакав... 15І Яків оповів Рахілі, що він брат батька її, і що він син Ревеки. А та побігла, і розповіла батькові своєму... 16І сталося, коли Лаван почув вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому назустріч, і обняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому. А він розповів Лаванові про всі ті пригоди. 17І промовив до нього Лаван: „Поправді, ти кість моя й тіло моє́!“ І сидів він із ним місяць ча́су. ▼

▼Chodeš jamin — місяць днів, пор. 41. 1, 4М. 11. 20.

18І сказав Лаван до Якова: „Чи тому, що ти брат мій, то ти будеш служити мені даре́мно? Скажи ж мені, яка плата тобі?“ 19А в Лавана було дві дочки́: ім'я́ старшій Лія, а ім'я́ молодшій Рахіль. 20Очі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду. 21І покохав Яків Рахіль, та й сказав: „Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку́ твою“. 22І промовив Лаван: „Краще мені віддати її тобі, аніж віддати мені її іншому чоловікові. Сиди ж зо мною!“ 23І служив Яків за Рахіль сім літ, а вони через любов його до неї були в його очах, як кілька днів. 24І сказав Яків Лаванові: „Дай мені жінку мою, бо виповнилися мої дні, і нехай я до неї ввійду́!“ 25І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости, і справив гостину. 26І сталося ввечері, — і взяв він дочку свою Лію, і до нього впровадив її. І Яків із нею зійшовся. 27А Лаван дав їй Зілпу, невільницю свою, дав Лії, дочці своїй, за невільницю. 28А вранці виявилося, що то була Лія! І промовив Яків до Лавана: „Що́ це ти вчинив мені? Хіба не за Рахіль працював я в тебе? На́що ж обманив ти мене? 29А Лаван відказав: „У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою. 30Виповни тиждень для цієї, і буде да́на тобі також та́, за працю, що бу́деш працювати в мене ще сім літ других“. 31І зробив Яків так, і виповнив тиждень для цієї. І він дав йому Рахіль, дочку свою, дав йому за жінку. 32І дав Лаван Рахілі, дочці своїй, Білгу, невільницю свою, дав їй за невільницю. 33І прийшов він також до Рахілі, і покохав також Рахіль, більше, як Лію. І працював у нього ще сім літ других.

Діти Яковові

34І побачив Господь, що знена́виджена Лія, і відкрив її утро́бу, а Рахіль була неплідна. 35І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім'я́ йому: Руви́м, ▼

▼Рувен, Реу-вен — „побачте сина“.

бо сказала була: „Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій!“